Підходжу до дзеркала й просто не можу утриматися від захоплення – просто грація, така собі богиня, красуня пантера. Сьогодні увесь світ буде біля моїх ніг.

Хапаю парасолю і на вулицю. Навіть похмурі барви післядощового міста, мокрий асфальт із брудними калюжами не псують мені настрою.

Плавною ходою рухаюся в напрямку зупинки маршрутного таксі. Підходжу до наземному переходу, оглядаюся спочатку ліворуч, а потім праворуч і починаю неквапливо плисти повз калюжі, задоволена своїм естетично завершеним і шалено привабливим образом.

Неприємностей не чекаєш, вони самі приходять у дуже неочікуваний час. Так сталося й сьогодні. Зненацька повз мене пронісся автомобіль на скаженій швидкості. Від раптовості й потоку брудної вони, що облила мене з голови до ніг, я похитнулася. Якби не туфлі на високих підборах, може, я б і встояла на ногах.Але, як в американських кінофільмах з уповільненою зйомкою падінь, я розставила руки, намагаючись утримати рівновагу, і повільно, але впевнено приземлилася прямо в калюжу. Неочікуваність події приводить до того, що я ще біля хвилини сиджу на мокрому асфальті й не можу отямитися. Що трапилося? По моєму темному довгому волоссі тече брудна вода, “бойові фарби” очевидно розпливлися по всьому обличчю, а мої фірмові штани, тільки що з магазину, сталі змахувати на секонд-хендівські.

Вереск гальм повернув мене до свідомості. Автомобіль, промчавши ще двадцять-тридцять метрів, зупинився. Відкрилося віконце, і з нього виглянула голова привабливого чоловіка. Його очі подивилися перелякано в мій бік. З нічогонерозуміючим ще поглядом я спостерігаю за тим, як водій повільно здає назад. Високий красивий парубок відчиняє передні дверцята й прожогом кидається до мене:

– Дівчино! Як Ви? З Вами все добре?

Раптово я усвідомила, що відбулося. Очі налилися кров'ю. Дивлячись на нього, знімаю туфлі, беру їх у руки й повільно, але впевнено піднімаюся й рухаюся, наче танк, на чоловіка, що, на відміну від мене, залишався свіжим, чистим, відпрасованим і пахучим.

– Ах ти ж гад! Я тобі покаджу, що таке зіпсоване життя!

Юнак розгублено зупинився, збентежений моєю повною бойовою готовністю. Ще хвилина й ціль буде уражена.

Події далі розвертаються, як у сні. Зненацька чоловік прямо переді мною сідає в калюжу й починає себе обмазувати брудом. Я з розгубленим виглядом зупинилася. “Оригінально, але справедливо”, – перше, що спало на думку.

– Я – Оля, – недружелюбну гримасу на моєму обличчі замінила привітна посмішка.

Через годину ми відмиті від бруду сиділи в мене на кухні, пили чай і весело реготали над недавно минулими подіями. Антон (як, виявилося, звати юнака) виявився дуже цікавим чоловіком, а їхав він ... на полювання, а саме в один з ресторанів на хлопчачу вечірку до друга.

Хто кого з нас піймав, вирішуйте самі, але результатом полювання я задоволена. Живемо ми в мирі і злагоді вже не один рік. Ах, ще! І нас уже – троє!