| Jeyseven | Дата: Середа, 24.09.2008, 21:02 | Сообщение # 1 |
Admin
Группа: [*(=^Администратори^=)*]
Сообщений: 117
Репутация: 5
Статус: 
У вас
| Перлини з моря дістававши,
Вона стомилась, і сказавши:
«Бувай, коханий, назавжди!
Цілуй мене…та йди вже, йди!»
Русалонька пірнула різко,
На берег кинула намисто
Про пам'ять їх палких долонь,
Що розпалили той вогонь.
Вогонь із серця, із душі,
Неначе квітка черемші,
Але такий червоний, злючий,
І до нестями він пекучий,
До сліз, до жалю, до тривоги!
Він повертав людей з дороги,
Не забував про дивний світ,
І розтопив холодний лід.
І він один, вона одна…
Така вже трапилась біда!
О, синє море, синє море!
Навіщо несло ти ту долю?
Навіщо справжні почуття
І божевільні каяття?
Без неї я не можу жити!
Не хочу їсти, спати, пити…
Піду з життя цього…і може,
Мій стогін душу їй стривоже!
Пірнув далеко, в глибину…
У саму синю гущину
Самотніх хвиль, могутніх хвиль,
У кілометри всіх тих миль,
Що простягнули з краю в край,
Страшний, великий, тихий рай…
|
| |
| |
| Заучка | Дата: Середа, 24.09.2008, 21:54 | Сообщение # 2 |
Прстий
Группа: /*^Простие Юзери^*/
Сообщений: 17
Репутация: 3
Статус:
У вас
| Я не можу!!!!    
|
| |
| |
Z870619233812
Jeyseven 698-124
